святая камунія что это

Святая камунія что это

Лацінскае слова communio азначае «еднасць», і менавіта такая мэта сакрамэнтальнай святой Камуніі — прымання Цела і Крыві Хрыста ў Эўхарыстыі ў выглядзе хлеба і віна. Езус Хрыстус нам дае сябе самога, а мы Яго прымаем. Ён прабывае ў нас, а мы — у Ім. Ён знаходзіцца ў нас, мы жывем Яго жыццём — жыццём Божага Сына, з’яднанага з Айцом у Духу Святым. Такім чынам, у Камуніі чалавек прымае ў сябе жыццё Найсвяцейшай Тройцы, далучаецца да крыніцы жыцця.

Духоўная камунія — гэта духоўны акт малітвы, мэта якога ў дасягненні такой еднасці з Хрыстом (ці, лепш сказаць, уваход у такую еднасць), якую дае нам прыманне ў Найсвяцейшым Сакрамэнце Яго Цела і Крыві, але не ў сакрамэнтальным вымярэнні.

Як прымаць духоўную камунію?

Па сутнасці духоўная камунія заключаецца ў тым, каб узбудзіць у сэрцы моцнае жаданне з’яднацца з Езусам такім самым чынам і з такім жа плёнам, як гэта адбываецца, калі мы прымаем Эўхарыстыю.

Таму для гэтай практыкі перадусім неабходна любоў да Езуса і жаданне быць з Ім у еднасці, вера ў Яго рэальную прысутнасць у Эўхарыстыі, усведамленне, прынамсі агульнае, таго, наколькі вялікім дарам яна з’яўляецца, і як наступства — моцнае жаданне яе прыняць.

Сам спосаб прыняцця духоўнай камуніі можа выглядаць вельмі проста і мець форму кароткай малітвы ці наогул узнёслага акту — імгненнага пабожнага пачуцця, што суправаджаецца некалькімі словамі праслаўлення, падзякі, перапрашэння ці просьбы.

Важна паклапаціцца пра тое, каб духоўная камунія адбывалася ў спакоі і засяроджанасці, з павагаю і поўным усведамленнем значнасці моманту.

Якія ўмовы прымання духоўнай камуніі?

На гэты конт існуюць розныя меркаванні. Таму паспрабуем разабрацца з гэтым пытаннем у духу вучэння Касцёла і ў адпаведнасці са «здаровым сэнсам». Калі чалавек знаходзіцца ў стане цяжкага граху і не мае рашучай пастановы выправіцца і больш не грашыць, гэта робіць для яго немагчымым з’яднанне з Богам як у сакрамэнтальнай святой Камуніі, так і ў кожным іншым пабожным акце.

Цяжкі, або смяротны грэх становіцца рэальнай і аб’ектыўнай перашкодай для поўнай еднасці чалавека з Богам.

Таму варта правесці адрозненне паміж поўнай (наколькі магчыма) духоўнай камуніяй і тугою па еднасці з Езусам у Эўхарыстыі.

Больш падрабязна пра духоўную камунію чытайце на сайце catholic.by. Ніжэй мы прапануем вам паглядзець відэа, якое запісаў генеральны вікарый Архідыяцэзіі Маці Божай у Маскве ксёндз Кірыл Гарбуноў пра духоўную камунію. Ён падрабязна расказаў пра гэтую форму, а таксама пра тое, як развівалася эўхарыстычная практыка ў гісторыі Касцёла.

Дарагія чытачы, мы прапануем вам тэкст малітвы папы Францішка, якая можа дапамагчы вам прыступіць да духоўнай святой камуніі.

Акт духоўнай святой камуніі паводле папы Францішка

Схіляюся ля Тваіх ног, о Езу мой, і ахвярую Табе пакаянне майго скрушанага сэрца, пакорнага ў сваёй мізэрнасці і ў Тваёй святой прысутнасці. Адарую Цябе ў сакрамэнце Тваёй любові. Прагну прыняць Цябе ў гэтай убогай святыні, якую прапануе Табе маё сэрца. У чаканні радасці сакрамэнтальнай камуніі хачу прыняць Цябе духоўна. Прыйдзі да мяне, о Езу мой, каб я прыйшоў да Цябе. Няхай Твая любоў распаліць усяго мяне на жыццё і на смерць. Веру ў Цябе, давяраю Табе, люблю Цябе.

Источник

Святая камунія что это

Кажуць, што той, хто бачыў, той спажыў. Молячыся, вернікі прымалі св. Камунію – гэта адбывалася ў той момант, калі святар узносіў Гостыю ўгару, такім чынам паказваючы яе ўсім вернікам. Так нарадзілася практыка “духоўнай Камуніі”, якая паспяхова ўкаранялася ў Касцёле на працягу стагоддзяў і была рэкамендавана святымі настаўнікамі духоўнага жыц­ця.
Духоўная Камунія – гэта лучнасць чалавека з Езусам Эўхарыстычным, якая рэа­лізуецца праз прагненне прыняцця сакраментальнай Камуніі. Адначасова гэтае прагненне грунтуецца на веры, ажыўленай праз любоў.

Галоўнымі элементамі духоў­най Камуніі з’яўляюцца:
1. Моцнае прагненне, якое вынікае з жывой веры.
2. Прагненне сакраманту Эўхарыстыі, які прыносіць збаўленне.
3. Прагненне, якое вынікае з любові да Хрыста.
4. Прагненне выразнае і свядомае.

Духоўная Камунія, арыен­таваная на сакраментальную Камунію, вядзе да яе і з ёю цесна злучана. Плён духоўнай Камуніі, па сутнасці, такі самы, што і ў сакраментальнай Камуніі (эўхарыстычнай), г.зн. узрастанне асвячальнай ласкі, любові, чыстасці жыцця і еднасці з Хрыстом.

Прыняцце духоўнай Камуніі з’яўляецца вялікім рэлігійным шансам не толькі для тых людзей, якія па знешніх прычынах не могуць прыступаць да сакраментальнай Камуніі, але таксама для тых католікаў, якія жывуць без касцёльнага шлюбу, але шчыра перажываюць за свае грахі і хочуць паяднацца з Хрыстом.

Источник

Святая камунія что это

Что бы сразу все расставить по местам скажу, что лично мое отношение к религии очень непростое, и в двух словах всего не объяснишь. Я думаю, что где-то «там» все же «что-то» есть. И хотя в церковь не хожу, назвать себя ни во что не верящим тоже не могу. Если есть люди, которым религия помогает в жизни, я понимаю их, как понимаю и тех, кто вполне может обходиться без нее.

На мой, как мне казалось, каверзный вопрос полякам: «Если у Вас все люди верующие, то откуда берутся воры и убийцы?»,- совершенно разные люди давали практически одинаковый ответ: «Они не ходят в костел».

Как говорится, комментарии излишни.

Весь уклад жизни, в которую естественным образом входит религия, отличается от нашего. Я не скажу, что он лучше или хуже. Он просто другой.

То, о чём я пишу здесь я видел собственными глазами, кое-что мне рассказали мои друзья-поляки. Так что возможно в моём описании есть какие-то расхождения с «классической» церемонией. Но, как говорится, что вижу, о том пишу.

Теперь, когда я ввел Вас с курс дела, можно начать рассказ о главном.

Первое причастие

В жизни любого католика есть три важнейшие события. Это крещение, принятие первого причастия и венчание.

У католиков нет нижнего возрастного ограничения на посещение церковных служб. Но только после принятия первого причастия, эти посещения становятся осмысленными.

Приняв первое причастие ребенок открывает свою душу для Христа, поднимается на новую ступеньку в своем духовном сознании.

Первое причастие ребята принимают в возрасте примерно 9 лет. Торжества обычно проходят в мае. Точная дата зависти от договорённости с ксёндзом, ведь через каждый костёл проходит довольно много ребят, и церемонии идут в течение целого месяца, а иногда и дольше.

Накануне принятия первого причастия проходит первая исповедь. Ребенок должен сам вспомнить все свои грехи, сам решить для себя, что он сделал в жизни хорошего, а что плохого. Разобраться в своем прошлом, что бы прийти к новой жизни со спокойной чистой душой.

Как мне рассказывали сами поляки, после первой исповеди наступает огромное облегчение (какого уже больше никогда, пожалуй, не будет).

Если только в вашей, читатель, школе к вступлению в пионеры не подходили формально, вы помните, насколько воодушевляло это торжественное мероприятие. Какие эмоции переполняли вас, как хотелось всем на свете показать, что вы стали пионером!

Вот как раз на таком эмоциональном подъеме (после первой исповеди) и проходит торжество принятия первого причастия. Или, как его здесь называют, «первой комунии».

Церемония Принятия Первого Причастия

Готовятся к этому дню задолго. На торжество принятия первого причастия приглашают всех родственников, как близких, так и дальних. Это один из тех редких случаев, когда все члены семьи собираются вместе. Хотел было сказать «как на свадьбу», но это далеко не так. Из-за специфики торжества просто друзей обычно не приглашают, только самых близких.

Технология торжества уже отработана годами. Школьники обычно приходят в костел всем классом, прямо как на прием в пионеры, только без деления на «достойных» и «недостойных». По желанию родителей можно принимать первое причастие и в любом другом костеле.

Накануне объявленной даты специально для ребят уже в самом костеле проводятся репетиции, поэтому все они заранее знают, что и как будет происходить.

И вот, наконец, наступает этот долгожданный день. К назначенному часу весь костел до отказа заполнен близкими и дальними родственниками, мест на лавках на всех, конечно, не хватает, и все пространство костела буквально забито приглашенными. Специально для ребят отделяется пространство перед кафедрой, где для них ставят ряды стульев. Все остальные присутствующие во время церемонии толпятся сзади.

В назначенное время к ребятам выходит процессия во главе с ксендзом, и после недолгого вступительного слова они вступают в костел.

Да простят искушенные читатели мою терминологию, но в церковных делах я не специалист, а потому не обессудьте, если что не так.

Надо сказать, что современные костелы оснащены прекрасной аппаратурой для усиления звука. Сегодня ксендз ведет проповедь с радио-микрофоном, и его голос усиливается множеством маленьких динамиков, расположенных в разных местах. Громкость подобрана так, что бы звук был достаточно тихим, не громче голоса стоящего рядом, но в тоже время и достаточно громким, что бы не быть заглушенным посторонними шумами.

Что лично мне больше всего запомнилось, так это песни, которые сопровождали все торжество. Они звучат в исполнении прекрасного женского голоса. В них нет ни пафоса, ни заунывности, ничего что может хоть как-то раздражать. Кажется, этот голос льётся откуда-то сверху, сливаясь со звуками органа.

Если Вы слушали органную музыку в костеле с хорошей акустикой, то знаете, насколько божественно она может звучать. И вот, эта песня, вместе с прекрасным органным аккомпанементом, волшебной музыкой разливается по всему пространству костела. Еще раз повторюсь, в сочетании с прекрасной акустикой это дает необыкновенный эффект.

Итак, дети в сопровождении прекрасной песни, стройными колоннами входят в костел, и рассаживаются по местам. Церемония начинается.

«Ленин родился в апреле,

Когда расцветает земля,

Когда позабыты метели,

И в рощах цветут тополя. »
упорно выплывали из памяти.

Конечно, трудно придумать принципиально новый сценарий торжественных церемоний… Сначала родители благодарят ксендза за подготовку. Затем следует несколько стихотворных монтажей посвященных этому событию.

Но вернемся к церемонии…

Любая католическая служба включает в себя несколько обязательных атрибутов. Это общая молитва, проповедь, чтение библии, молитва стоя, затем опустившись на колени, и т.д. Не исключение и церемония первого причастия. Только на сей раз чтение библии доверяется кому-то из ребят.

Когда же я снимал церемонию на видеокамеру, стоя рядом, они считали своим долгом пожать и мне свободную руку. 🙂 Что ж, в любом официальном мероприятии есть место вольностям.

Итак, вся церемония продолжается около часа. И хотя обстановка и так очень торжественная, ксендз еще и еще раз объясняет важность всего происходящего.

Я не знаю, что на самом деле было главным, но в другой раз многие пришли в костел имея, как видно, только что подаренные наручные часы. И специально, что бы видели сидящие рядом, иногда посматривали на них. Дети есть дети.

На фоне общей идиллии я все же добавлю ложку дегтя в бочку меда. Для меня, как для русского, врезался в память один рассказ старого ксендза. Он развивал мысль о том, насколько важны подарки в память о первом причастии, и привел эпизод из своего детства:

В общем повествовании этот эпизод ни чем не выделялся, и слушающие, вероятно, скоро о нем забыли, но поскольку он задевал мои национальные чувства, я почему-то очень хорошо запомнил эти слова.

Затем ксендз продолжал:

— А у кого из Вас в домах есть памятные подарки с первого причастия Ваших родителей, или, может быть, бабушек и дедушек? Поднимите руки.

Поднялось всего пяток рук.

И снова продолжал настраивать, и без того проникнувшихся всей важностью происходящего, ребят.

Наконец наступил главный момент торжества. Вы, наверняка, видели в кино, как это происходит. Ребята двумя стройными колоннами, отдельно мальчики и отдельно девочки, подходили к кафедре за которой стоял ксендз, становились на колени, и принимали причастие. В отличие от православного, у католиков это такая белая пластинка, которую ксендз кладет в рот причащаемуся.

Затем, согласно ритуалу, принявшему причастие следовало пройти снова на свое место, и встав на колени прочесть молитву. Кстати, знать все молитвы наизусть вовсе не обязательно, все ребята приносят с собой специальные маленькие молитвенники в белом переплете. Пройдя на свое место они становятся на колени, находят нужную молитву, прочитывают ее про себя, крестятся, и только после этого садятся на место.

В целом на этом первая часть торжества заканчивается.

Так же, как и входили, под торжественную песню в сопровождении органа ребята стройными колонами выходят на улицу.

Вся площадь перед костелом в это время заполнена многочисленной родней, съехавшейся на торжественное мероприятие. Видимо, поводов собраться в таком полном составе у родственников не так уж и много, поскольку многие только здесь начинают знакомиться друг с другом.

Затем, согласно традиции, следует праздничный обед. Поскольку гостей съезжается очень много, то для такого случая родители часто арендуют зал в кафе или ресторане. Конечно, это стоит недешево, но и такое торжество проходит только раз в жизни. (Хотя, надо сказать, что в польских семьях нормой считается иметь два ребенка.)

Интересно, что на праздничном обеде, посвященном первому причастию, по традиции, не подают никаких спиртных напитков.

Про польскую кухню нужно говорить отдельно, и сейчас я не буду вдаваться в особенности национальных традиций. Скажу лишь, что традиционные для наших застолий глубокие тарелки с разнообразными кушаньями, здесь максимально «облегчены».

На праздничный обед дается несколько часов. Затем, в костеле следует продолжение торжества. Опять все ребята выстраиваются перед входом и уже вторая часть церемония снова начинается с торжественного вхождения.

Получать эти памятные подарки вызывают по одному, и поэтому церемония вручения несколько затягивается. Получив их, ребята идут фотографироваться на память с ксендзом, причем так как пришли они сюда всем школьным классом, то и фотосъемка проходит по классам.

Затем следует продолжение праздничного обеда. После которго первый и главный день церемонии заканчивается. Родственники приехавшие из других городов разъезжаются по домам.

Продолжение торжественных дней

Но само торжество принятия первого причастия на этом не кончается. Всего оно включает в себя 7 церемоний. Две из них проходит в воскресенье, и затем по одной каждый день до следующей пятницы.

Понедельник после принятия первого причастия для ребят объявляется выходным. В последующие дни они, как обычно, посещают школу (каникулы в Польше начинаются только в конце июня), а вечером снова приходят в костел на очередную церемонию, длящуюся около часа.

И каждый раз ребята снова облачаются в нарядные костюмы. Вот только в последующие дни торжественного построения перед костелом больше нет, все сразу проходят на свои места.

В начале церемоний ксендз сам произносит молитву. Потом главу из библии прочитывает кто-то из ребят, заранее выбранный на эту почетную обязанность. Затем молитвы читают хором, при чем ксендз сначала называет номер страницы, что бы все смогли ее найти в своих молитвенниках. Хотя есть и такие молитвы, которые все обязаны знать наизусть.

После этого ксендз выходит к ребятам из-за кафедры, и просит сказать несколько слов о своих мамах, папах, бабушках, в зависимости от того за кого в этот день молятся. Потом спрашивает «За кого бы вы хотели помолиться сегодня»? Ребята поднимают руки, он подходит к ним с микрофоном, и те говорят «За маму», «За ксендза», «За костел», «За Иисуса», «За Иоанна Павла Второго», «За больную тетю», «За всех детей лишенных первого причастия», «За всех близких», «За самого себя».

Между молитвами ребята под руководством ксендза поют песни. Благодаря им вся церемония воспринимается не как нечто формальное, а как действительно красивое торжество, запоминающееся на всю жизнь.

Конечно, дети есть дети. Им трудно высидеть все время в позе «почтительного уважения», внимая голосу святого отца. Они могут и перемолвиться парой слов с соседом, но торжественность происходящего все равно читается на их лицах.

Красивая церемония, мелодичные песни, божественный орган, нарядные костюмы – вот, что осталось в памяти у меня. Все это проникает в твою душу, приносит покой и умиротворение. Я не сторонник религии, но глядя на то, как преображаются ребята входя в костел, как светлеют их лица, невольно задумываешься о том, что, может быть, не плохо иметь «светлый идеал» в жизни.

Просто наблюдение

Мне вспоминается и другой эпизод.

Это было в Закопане. Церковный праздник в начале лета. В костеле в течение дня проходит несколько служб, и можно пойти на любую, но прийти нужно обязательно. И вот когда наступил вечер, пошла на службу семья с которой я жил.

Конечно, в стране есть преступники, наркоманы, и прочие отбросы общества. Люди далеко не ангелы. Но в тот момент, когда все едины в своих мыслях, думаешь совсем о другом.

Приглашаем на Форум.Польша.ру задать вопрос или обсудить эту тему

Источник

Духоўная камунія: што гэта такое і як яе прымаць?

святая камунія что это. Смотреть фото святая камунія что это. Смотреть картинку святая камунія что это. Картинка про святая камунія что это. Фото святая камунія что это

У сувязі з пандэміяй каранавірусу і абмежаваннямі з мэтай яе прадухілення, многія вернікі ўпершыню пачулі пра духоўную камунію. Што гэта такое і як яе прымаць — у матэрыяле ксяндза Міхала Любавіцкага.

Пастаянная рада Канферэнцыі Каталіцкіх Біскупаў у Беларусі рэкамендуе пры немагчымасці ўдзелу ў святой Імшы маліцца дома і прымаць духоўную камунію. Дарэчы, яе практыкавалі многія святыя і раілі як адну з найбольш плённых духоўных практык. У наш час пра духоўную камунію зноў нагадалі святы Ян Павел ІІ і Бэнэдыкт XVI.

Што такое духоўная камунія? У чым яна заключаецца? Што дае? Як і калі яе можна прымаць?

Пра гэта пойдзе гаворка ніжэй.

Што значыць «камунія»?

святая камунія что это. Смотреть фото святая камунія что это. Смотреть картинку святая камунія что это. Картинка про святая камунія что это. Фото святая камунія что это

Лацінскае слова communio азначае «еднасць», і менавіта такая мэта сакрамэнтальнай святой Камуніі — прымання Цела і Крыві Хрыста ў Эўхарыстыі ў выглядзе хлеба і віна.

Прыступаючы да Камуніі, мы не прымаем нейкую «таблетку з крыжыкам», якая павінна даць палёгку ад болю душы і цела, а яднаемся з Езусам Хрыстом.

Ён нам дае сябе самога, а мы Яго прымаем. Ён прабывае ў нас, а мы — у Ім. Ён знаходзіцца ў нас, мы жывем Яго жыццём — жыццём Божага Сына, з’яднанага з Айцом у Духу Святым. Такім чынам, у Камуніі чалавек прымае ў сябе жыццё Найсвяцейшай Тройцы, далучаецца да крыніцы жыцця.

Менавіта гэта і ёсць сапраўдная мэта прымання святой Камуніі. Таму больш правільна казаць пра ўваход у Камунію (еднасць), прабыванне ў ёй і жыццё ёю.

Што такое духоўная камунія?

святая камунія что это. Смотреть фото святая камунія что это. Смотреть картинку святая камунія что это. Картинка про святая камунія что это. Фото святая камунія что это

Духоўная камунія — гэта духоўны акт малітвы, мэта якога ў дасягненні такой еднасці з Хрыстом (ці, лепш сказаць, уваход у такую еднасць), якую дае нам прыманне Яго ў Найсвяцейшым Сакрамэнце Яго Цела і Крыві, але не ў сакрамэнтальным вымярэнні.

Калі ўзяць пад увагу, што з’яднанне з Езусам (а праз Яго — з Айцом у Духу) — гэта найвышэйшая і канчатковая мэта нашага духоўнага жыцця і веры, становіцца цалкам зразумелым, чаму святыя казалі пра духоўную камунію як пра самую карысную (акрамя толькі Эўхарыстыі) рэлігійную практыку.

Як прымаць духоўную камунію?

святая камунія что это. Смотреть фото святая камунія что это. Смотреть картинку святая камунія что это. Картинка про святая камунія что это. Фото святая камунія что это

Па сутнасці духоўная камунія заключаецца ў тым, каб узбудзіць у сэрцы моцнае жаданне з’яднацца з Езусам такім самым чынам і з такім жа плёнам, як гэта адбываецца, калі мы прымаем Эўхарыстыю.

Таму для гэтай практыкі перадусім неабходна любоў да Езуса і жаданне быць з Ім у еднасці, вера ў Яго рэальную прысутнасць у Эўхарыстыі, усведамленне, прынамсі агульнае, таго, наколькі вялікім дарам яна з’яўляецца, і як наступства — моцнае жаданне яе прыняць.

Аднак гаворка ідзе не пра распальванне ў сабе нейкіх узнёслых пачуццяў ці эмоцый (хоць яны могуць з’явіцца, і іх не варта адкідаць, але па сутнасці гэта неабавязкова), а пра акт розуму, веры і волі.

Сам спосаб прыняцця духоўнай камуніі можа выглядаць вельмі проста і мець форму кароткай малітвы ці наогул узнёслага акту — імгненнага пабожнага пачуцця, што суправаджаецца некалькімі словамі праслаўлення, падзякі, перапрашэння ці просьбы.

святая камунія что это. Смотреть фото святая камунія что это. Смотреть картинку святая камунія что это. Картинка про святая камунія что это. Фото святая камунія что это

Вось прыклад такой малітвы:

Пане Езу, я веру, што Ты сапраўды прысутнічаеш у святой Камуніі. Я люблю Цябе! Шкадую за грахі, якімі Цябе абразіў. Увайдзі ў маё сэрца: я цалкам Табе аддаюся. Не дай мне ніколі ад Цябе адлучыцца!

Гэта толькі адна з магчымых малітваў. Яна можа быць прамоўлена сваімі словамі і нават яшчэ карацей.

Больш важна паклапаціцца пра тое, каб духоўная камунія адбывалася ў спакоі і засяроджанасці, з павагаю і поўным усведамленнем значнасці моманту.

Зусім не лішнім было б укленчыць, прыняць адпаведную паставу цела, якая выражае ўшанаванне, любоў, павагу.

Акту духоўнай камуніі можна надаць своеасаблівую «літургічную» форму. Напрыклад, напачатку ўзбудзіць акт жалю за грахі, завяршаючы яго словамі агульнага вызнання грахоў, як у касцёле на пачатку святой Імшы: «Спавядаюся Богу ўсемагутнаму…», або просьбамі «Пане, змілуйся». Пасля гэтага карысна прачытаць урывак з Евангелля ці нават усе чытанні, якія Касцёл прапануе на гэты дзень. Іх можна заўсёды знайсці на нашым сайце ў раздзеле «Літургічны каляндар». Пасля гэтага можна памаліцца «Ойча наш», прамовіць заклікі «Баранку Божы…» і ў духоўнай засяроджанасці запрасіць Езуса ў сваё сэрца.

Аднак яшчэ раз адзначым, што духоўная камунія можа быць і вельмі кароткім актам, але ад гэтага не менш плённым, калі, напрыклад, мы жадаем бліжэй з’яднацца з Хрыстом у нейкай раптоўнай складанай сітуацыі, у небяспецы і да т.п.

Калі трэба прымаць духоўную камунію?

святая камунія что это. Смотреть фото святая камунія что это. Смотреть картинку святая камунія что это. Картинка про святая камунія что это. Фото святая камунія что это

Духоўная камунія рэкамендуецца асабліва тым, хто не можа ўдзельнічаць у святой Імшы, асабліва ў нядзельнай, а гэта значыць хворым, тым, хто імі апякуецца, вязням і іншым людзям, якія сапраўды не могуць трапіць у касцёл.

Аднак ніякіх абмежаванняў для прымання духоўнай камуніі няма: да яе могуць прыступаць усе без выключэння, нават калі ў той самы дзень яны бяруць удзел у святой Імшы і прымаюць святую Камунію.

Духоўную камунію можна прымаць па некалькі разоў на дзень.

Наогул, «у ідэале», варта было б няспынна ў ёй прабываць або, прынамсі, як мага часцей.

Якія ўмовы прымання духоўнай камуніі?

святая камунія что это. Смотреть фото святая камунія что это. Смотреть картинку святая камунія что это. Картинка про святая камунія что это. Фото святая камунія что это

На гэты конт існуюць розныя меркаванні. Таму паспрабуем разабрацца з гэтым пытаннем у духу вучэння Касцёла і ў адпаведнасці са «здаровым сэнсам». Калі чалавек знаходзіцца ў стане цяжкога граху і не мае рашучай пастановы выправіцца і больш не грашыць, гэта робіць для яго немагчымым з’яднанне з Богам як у сакрамэнтальнай святой Камуніі, так і ў кожным іншым пабожным акце.

Цяжкі, або смяротны грэх становіцца рэальнай і аб’ектыўнай перашкодай для поўнай еднасці чалавека з Богам.

Таму варта правесці адрозненне паміж поўнай (наколькі магчыма) духоўнай камуніяй і тугою па еднасці з Езусам у Эўхарыстыі.

Зрэшты, духоўная камунія і ёсць актам тугі па Эўхарыстыі. Калі хтосьці часова, працяглы перыяд або пастаянна знаходзіцца ў стане, які робіць для яго немагчымым прыманне сакрамэнтальнай святой Камуніі, то «па аналогіі» гэта робіць для яго немагчымаю і поўную духоўную камунію.

У такім выпадку, напэўна, было б карысней шчыра сказаць Езусу:

«Я сумую па Табе! Я хацеў бы прыняць Цябе ў Эўхарыстыі. Я адчуваю вялізны неспатолены голад — жаданне прымаць Цябе ў Тваім Целе і Крыві. Дапамажы мне, учыні, каб як найхутчэй настаў той момант, калі б гэта нарэшце стала магчымым».

Зразумела, што туга — гэта не тое самае, што прысутнасць і прабыванне ў шчыльнай еднасці, але ў духоўным жыцці і гэта можа мець пэўную карысць.

святая камунія что это. Смотреть фото святая камунія что это. Смотреть картинку святая камунія что это. Картинка про святая камунія что это. Фото святая камунія что это

Уявім, напрыклад, такую сітуацыю.

Марак знаходзіцца на караблі ў далёкім і доўгім плаванні, а яго жонка засталася дома. Вядома, сумаваць адно па адным і ўздыхаць, гледзячы на зоркі, — гэта не тое самае, што паразмаўляць праз відэасувязь. А відэасувязь, нават найлепшай якасці, немагчыма параўноўваць з жывым кантактам, калі можна прытуліцца адно да аднаго, абняць, пацалаваць.

Але калі паміж людзьмі тысячы кіламетраў і няма сувязі, нават уздыхі пад зорным небам маюць сваё значэнне і ўплываюць на нас саміх і на нашыя адносіны.

Источник

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *